Виступ про стійкість у контексті війни: “Коли все руйнується, я тримаюся за пілон”
16 та 17 листопада Ганна Віноградова презентувала перформанс під назвою “Коли все руйнується, я тримаюся за пілон”. У своїй роботі мисткиня досліджувала питання фізичної та ментальної витривалості в умовах війни, ставлячи питання: на що покладатися в моменти розпаду?
Деталі перформансу
Виступ був проведений двічі. Глядачі мали можливість тримати світлові прилади, вдягати високі підбори Ганни, приміряти штучні крила метелика, а також взаємодіяти з пілоном.
Структура події
Перформанс складався з двох частин. Спочатку глядачі перебували в кімнаті, де лунав запис онлайн-уроку Ганни з її викладачкою pole-dance. Вони обговорювали втому, спроби економії та пояснювали танцювальні рухи. На восьмій хвилині Ганна з’явилася у дверях іншої кімнати і запросила всіх до зали з пілонами. Серед реквізиту перформерки були блискучі червоні підбори, електричні крила феї, а в рухах проглядалися спроби, сумніви та гра.
Ганна Віноградова зазначила: “Першого дня учасники відчували більше веселощів. На наступний день, після обстрілів, атмосфера стала напруженішою, і я вже знала, що буде складно. Це було щось схоже на мої заняття в залі, але у більш щільній перформативній формі. Споглядання чогось неспішного та інтимного зараз відчувається дуже бажаним”.
Цей проект реалізовано завдяки підтримці агентства proto produkciia. “Коли все руйнується, я тримаюся за пілон” став переможцем грантової програми Per Forma, яку організувала платформа Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів. Програма спрямована на розвиток перформативних мистецтв в Україні.
Біографія Ганни Віноградової
Ганна Віноградова народилася в Донецьку, де розпочала свій творчий шлях під керівництвом своєї матері-балерини. Переїхавши до Києва, вона співпрацювала з дослідницькою групою TanzLaboratorium, брала участь у численних проектах і виставах, активно розвиваючи сучасний танець в Україні. У своїх роботах Ганна часто звертається до документальних методів, досліджуючи питання ідентичності та культури українського Сходу. Серед її проектів — “Я та Ольга”(2022-2024), “Моя культура” (2021) та “У мене нічого немає” (2019).
