Владислав Ващук, колишній захисник київського “Динамо” та української збірної, а нині військовослужбовець Національної гвардії, поділився спогадами про те, що відбувалося у Москві перед матчем збірної України проти команди Росії в 1999 році.
Напруження перед матчем: антиукраїнські настрої в Москві
Під час інтерв’ю Ващук згадав, як команда відреагувала на російську газету, яка заголовком на першій сторінці закликала “Бий хохлів, рятуй Росію”. Це викликало обурення у футболістів, але, за словами Ващука, такі провокації лише підсилювали їхнє бажання перемогти.
— Інтернету тоді не було. Ми часто купували газети, щоб дізнатися, що пишуть. Побачивши цей заголовок, ми розлютилися. Але це лише додавало нам мотивації. Вони так намагалися нас принизити, а вийшло навпаки — наш голкіпер Філімонов сам собі закинув м’яч, — пригадує Ващук.
Мотивація до перемоги: вплив Валерія Лобановського
Збірна України завжди прагнула здобути перемогу в матчах проти Росії. Ващук зазначив, що одним із факторів такої мотивації було цькування українського тренера Валерія Лобановського, який не піддавався загальноприйнятим нормам у СРСР.
— Коли ми грали проти Росії, наша мета була одна — перемога. Цькування Лобановського в Москві ще більше підсилювало наше бажання довести свою перевагу, — підкреслив Ващук.
Історична нічия завдяки Андрію Шевченку
У 1999 році атмосфера в Москві була напруженою, а місцева преса передбачала легку перемогу для російської команди. Проте українська збірна, завдяки легендарному голу Андрія Шевченка, змогла вирвати нічию та позбавити Росію шансів на вихід у плей-офф чемпіонату Європи.
Цей матч став не лише спортивним змаганням, але й символом боротьби української збірної проти постійних провокацій та тиску з боку російських ЗМІ.
Історія цього протистояння залишається яскравою сторінкою в історії українського футболу, демонструючи силу духу та незламність українських спортсменів.
