Історія Юрія Микитенчука, ветерана з Житомирщини, є свідченням сили людського духу та професіоналізму українських медиків. Його випадок не лише про медицину, але й про незламну волю до життя.
Пройшовши полон, знайшов нове життя
Під час повномасштабного вторгнення Юрій добровільно пішов захищати Батьківщину. Восени 2023 року він потрапив у полон, де його тримали в жахливих умовах у Горлівці і Торецьку, а згодом на Алтаї. Після повернення додому, виявилось, що здоров’я Юрія зазнало серйозних випробувань. Його серце працювало лише на 10%, ймовірно через інфаркт, перенесений у полоні без медичної допомоги.
Критичний стан та пошук донора
На початку лютого 2026 року стан Юрія став критичним. Його підключили до апарату ЕКМО, що виконував функції серця понад місяць, поки лікарі шукали донора. Невдовзі з’явився шанс: донором став 43-річний чоловік, який помер від інсульту. Родина померлого дала згоду на трансплантацію, що дало Юрію новий шанс на життя.
Успішна операція та новий початок
Операція пройшла успішно, і вже за два тижні Юрій святкував свій 45-й день народження з родиною. Наразі він проходить реабілітацію, а його історія стала символом прогресу в українській медицині.
Розвиток трансплантаційної медицини
В Україні операції з пересадки серця здійснюють вже в 8 спеціалізованих центрах. За минулий рік було виконано 103 такі операції, що підтверджує стабільний розвиток галузі навіть в умовах війни. Операції для пацієнтів є безкоштовними, а держава компенсує медичним закладам понад 2 мільйони гривень за кожну трансплантацію.
Нещодавно термін безоплатного післятрансплантаційного нагляду був збільшений з одного року до трьох, що значно підвищує якість життя пацієнтів.
Історія Юрія Микитенчука показує, наскільки важливо підтримувати медицину і тих, хто рятує життя навіть у найскладніших умовах. Це надихає і дає надію тисячам інших пацієнтів в Україні.
